Литва. Кроки в єдиному напрямку

Дія роману відомого литовського письменника відбувається в 1861-1864 рр., коли литовський народ, обурений царською "селянською реформою", створив озброєні загони, щоб завоювати землю, волю й національну незалежність. У центрі твору - образ молодого Пятраса Бальсіса. Його нелегке й чисте кохання до Катре безпосередньо вплітається в історичні події, на тлі яких змальовано також картини побуту тодішнього литовського села. Окрім того, події в романі розвиваються бурхливо, інтригуюче, з майже детективним сюжетом.

Не буде перебільшенням сказати, що для литовської історії постать князя Ґедиміна (1275-1341) є знаковою. Один з найславетніших правителів Литви, він був видатним полководцем і дипломатом свого часу, заснував столицю Литви Вільнюс і фортецю на воді Тракай. Бувши князем, першим почав титулувати себе «королем Литовців і Руських». 
У своїй політиці Ґедимін провадив дві головні лінії: боротьбу з хрестоносцями і збирання руських земель?— застосовуючи дипломатичні, династичні та воєнні заходи. Він приєднав до Литви такі міста, як Полоцьк, Вітебськ, Мінськ та інші, тож за роки його правління землі Литви збільшилися практично удвічі. 1324 року князь почав похід на Київ, перемігши в битві на річці Ірпінь дружини київського князя Станіслава і його союзників. Місто було зайняте, і на кілька століть слов’янські землі стали частиною Великого князівства Литовського. Загинув князь як справжній воїн?— у бою, під час облоги фортеці лицарями-хрестоносцями. 

Книжка переносить читачів у першу половину XVII ст. - часи розквіту Речі Посполитої Обох Народів, спільної держави поляків, литовців, українців і білорусів. Саме тоді завдяки героїзму наших предків, проявленому у Хотинській війні 1621 р., зокрема вирішальній ролі українського козацтва у перемозі біля Хотина, було покладено край подальшому просуванню військ Османської імперії углиб Європи.
Авторка описує сповнене драматизму життя Станіслава Жолкевського, галицького шляхтича і польського коронного гетьмана, буття і діяльність якого були пов'язані з Україною, і його дружини Регіни на тлі історичних колізій, проводячи ідею, що кожна велична перемога сплачена людським життям і зруйнованими людськими долями. Повноцінним персонажем постає у творі й палац Жолкевських, німий свідок тих подій, що і досі стоїть у м. Жовкві на Львівщині.

Невідомі сторінки історії. Вісімнадцятий рік минулого століття, Громадянська війна, чоловік, жінка, дитина… Історія не знає жалю до маленької людини в цьому світі. Революції перемелюють кістки і тих, хто їх розв’язує, і тих, хто не має й не хоче мати жодного стосунку до них.

Роман освітлює одну з білих плям у новітній історії - історію "вовчих дітей". Після Другої світової війни німецькі жінки зі Східної Пруссії відправили багатьох дітей на інший бік Німану, де був хліб. Історія німецької дівчинки Ренате, що отримала литовське ім'я Маріте, описує трагічну долю багатьох біженців у перші повоєнні роки в Прибалтиці. Роман заснований на реальних фактах.