Литва. Кроки в єдиному напрямку
КНИЖКОВІ ВИДАННЯ
Міколайтіс-Путінас Вінцас. Повстанці: Картини боротьби за землю і волю в 1861-1864 роках: роман. К.: Юніверс, 2005. 596 с.
Дія роману відомого литовського письменника відбувається в 1861-1864 рр., коли литовський народ, обурений царською "селянською реформою", створив озброєні загони, щоб завоювати землю, волю й національну незалежність. У центрі твору - образ молодого Пятраса Бальсіса. Його нелегке й чисте кохання до Катре безпосередньо вплітається в історичні події, на тлі яких змальовано також картини побуту тодішнього литовського села. Окрім того, події в романі розвиваються бурхливо, інтригуюче, з майже детективним сюжетом.
Ужурка, Йонас. Гедимін - некоронований король: іст. роман у 3-х ч. Х.: Фоліо, 2018. 477 с.
Не буде перебільшенням сказати, що для литовської історії постать князя Ґедиміна (1275-1341) є знаковою. Один з найславетніших правителів Литви, він був видатним полководцем і дипломатом свого часу, заснував столицю Литви Вільнюс і фортецю на воді Тракай. Бувши князем, першим почав титулувати себе «королем Литовців і Руських».
У своїй політиці Ґедимін провадив дві головні лінії: боротьбу з хрестоносцями і збирання руських земель?— застосовуючи дипломатичні, династичні та воєнні заходи. Він приєднав до Литви такі міста, як Полоцьк, Вітебськ, Мінськ та інші, тож за роки його правління землі Литви збільшилися практично удвічі. 1324 року князь почав похід на Київ, перемігши в битві на річці Ірпінь дружини київського князя Станіслава і його союзників. Місто було зайняте, і на кілька століть слов’янські землі стали частиною Великого князівства Литовського. Загинув князь як справжній воїн?— у бою, під час облоги фортеці лицарями-хрестоносцями.
Цайтлер, Валентина. Забуті гріхи: історичний роман. К.: Балтія-Друк, 2014. 216 с.
Книжка переносить читачів у першу половину XVII ст. - часи розквіту Речі Посполитої Обох Народів, спільної держави поляків, литовців, українців і білорусів. Саме тоді завдяки героїзму наших предків, проявленому у Хотинській війні 1621 р., зокрема вирішальній ролі українського козацтва у перемозі біля Хотина, було покладено край подальшому просуванню військ Османської імперії углиб Європи.
Авторка описує сповнене драматизму життя Станіслава Жолкевського, галицького шляхтича і польського коронного гетьмана, буття і діяльність якого були пов'язані з Україною, і його дружини Регіни на тлі історичних колізій, проводячи ідею, що кожна велична перемога сплачена людським життям і зруйнованими людськими долями. Повноцінним персонажем постає у творі й палац Жолкевських, німий свідок тих подій, що і досі стоїть у м. Жовкві на Львівщині.
Шкєма Антанас. Сонячні дні: роман: кн. видана за фін. підтримки Ін-ту культури Литви. К.: Брайт Стар Паблішинг, 2017. 71 с.
Невідомі сторінки історії. Вісімнадцятий рік минулого століття, Громадянська війна, чоловік, жінка, дитина… Історія не знає жалю до маленької людини в цьому світі. Революції перемелюють кістки і тих, хто їх розв’язує, і тих, хто не має й не хоче мати жодного стосунку до них.
Шляпікас Альвідас. Моє ім'я - Маріте: роман : кн. видана за фін. підтримки Ін-ту культури Литви. К.: Брайт Стар Паблішинг, 2016. 164 с.
Роман освітлює одну з білих плям у новітній історії - історію "вовчих дітей". Після Другої світової війни німецькі жінки зі Східної Пруссії відправили багатьох дітей на інший бік Німану, де був хліб. Історія німецької дівчинки Ренате, що отримала литовське ім'я Маріте, описує трагічну долю багатьох біженців у перші повоєнні роки в Прибалтиці. Роман заснований на реальних фактах.
Ванагайте Рута, Зурофф Эфраим. Свои. Путешествие с врагом. М.: АСТ, 2018. 416 с.
Книга литовской писательницы и журналистки Руты Ванагайте, написанная при участии Эфраима Зуроффа, вышла в 2016 году, в год 75-летия трагических событий 1941 года, когда в Литве были уничтожены практически все евреи. Всего в 1941–44 годах в Литве погибло около 200 тысяч евреев. В литовских лесах насчитывают 227 мест массовых убийств. В книге приведены документы того времени, показания людей, участвовавших в расстрелах. Ванагайте с известным охотником за нацистами Эфраимом Зуроффом отправляется в путь по местам, где убивали евреев, и общается с оставшимися в живых очевидцами тех событий.
Кунчюс Геркус. Прошедший многократный раз. М.: Новое издательство, 2008.
Герой романа одного из популярнейших писателей современной Литвы Геркуса Кунчюса - томящийся в Париже литовский интеллектуал богемного толка, чьи наблюдения, рассуждения и комментарии по поводу французской столицы и ее жителей и составляют содержание книги. Париж в описании автора сначала вызывает изумление, которое переходит в улыбку, а затем сменяется безудержным смехом. Роман Кунчюса - это настоящий фейерверк иронии, сарказма, гротеска. Его читаешь, не отрываясь, наслаждаясь языком и стилем автора, который, умело показывая комическую сторону многих привычных явлений, ценностей и установок, помогает нам расставаться и с нашими недостатками, и с нашим прошлым. Во всяком случае, с тем в этом прошлом, с чем стоит расстаться.
Рольникайте Мария. Я должна рассказать. М.: Самокат, 2015.
Свой дневник Маша Рольникайте вела в 1941-45 годах, сначала в гетто Вильнюса, затем — в трудовых концентрационных лагерях Штразденгоф (Рига, Латвия) и Штуттгоф (Польша). Дневник ее менее известен, но не менее значим, чем дневник Анны Франк. С начала оккупации Литвы германскими войсками и до своего освобождения 10 марта 1945 года. Часть дневников Маше удалось записать, большую часть она вела «в уме», запоминая. Целиком текст дневников был зафиксирован ею в 1946 году, уже в Вильнюсе, а впервые издан — там же, но только в 1963 году, в «оттепель», на литовском языке.
Слуцкис Миколас. На исходе дня. М.: Молодая гвардия, 1977.
В своем романе известный литовский прозаик затрагивает проблему этической ценности человека, нравственной преемственности поколений, воспитания молодежи. Сопоставляя в романе людей разных возрастов и общественного положения, их жизненные программы, автор утверждает незыблемость духовных ценностей нашего общества.